І знову – березень… І знову линуть до нас
думи геніального українського поета Т.Г.Шевченка. Традиційно український народ
у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі
була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й
осягнення.
Т.Г.Шевченко – це слава і гордість українського
народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної
держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам
ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.
В дні
перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Незабули про Тараса Шевченка і в Михайлівській сільській бібліотеці, розповідями про біографію, віршами та піснями прославляли Великого Кобзаря.





Комментариев нет:
Отправить комментарий