ВАШІ КРИЛА НАС ОБЕРІГАЮТЬ...

Майдан ридав, а сотня в небо йшла,

Один за одним наче янголята.

Тут, на землі прощались матері,

А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,

Земля змішалась з кров’ю і сльозами.

Ридали всі і рідні і чужі,

І кров текла із серця, наче з рани.

Летіли тихо, хоч земля тряслась,

Хоч небо поливало їх сльозами.

Лиш ангел колискову їм співав

На тій дорозі, що веде до мами.

Летіли тихо, хоч майдан ридав,

Як ті пташки летіли в небо раннє.

Востаннє хтось дитину цілував,

І сам не вірив, що це все востаннє.

Боліли рани та вже не болять,

Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.

Один за одним шикувались в ряд,

Героїв сотня в небо полетіла.